Спірометрія (спірографія)

Спірометрія (лат. spiro — дую, дихаю, грец. μέτέω — вимірюю) – це метод діагностики функції зовнішнього дихання (ФЗД), що полягає у вимірюванні об’єму легенів та швидкості повітряного потоку під час видиху. Інша назва – спірографія (лат. spiro дую, дихаю + грец. grapho писати, зображати). Має різні назви через те, що раніше результати записували на папір, а тепер використовують цифрові технології.

Застосовують для діагностики хвороб дихальної та серцево-судинної систем, а також порушень дихання при інших патологічних станах, у тому числі неврологічних хворобах, вадах розвитку тощо.

Спірометрію призначають у таких випадках:

пневмоконіоз;

легеневі захворювання;

хронічний кашель;

часті застудні захворювання;

куріння;

ожиріння;

вазомоторний риніт;

професійні шкідливості;

оцінка дії бронхолітиків;

перед плановими операціями;

людям після 70 років;

оцінка бронхіальної астми;

задишка;

відчуття нестачі повітря;

напади задухи;

міастенії;

ревматичних захворюваннях;

патології скелета.

Показання до спірометрії розділяють на кілька груп:

діагностика з підозрою на респіраторне захворювання (наприклад, на підставі клінічних симптомів або неправильних результатів інших додаткових досліджень); оцінка тяжкості респіраторного захворювання; оцінка прогнозу в людей з діагностованим респіраторним захворюванням; скринінг для людей із підвищеним ризиком респіраторних захворювань; періопераційна оцінка ризику;

моніторинг з оцінкою відповіді на лікування або реабілітацію; моніторинг прогресування захворювання і його загострень; моніторинг наслідків впливу шкідливих агентів;

оцінка інвалідності з оцінкою функції дихальної системи для страхових або юридичних цілей;

інші: наукові дослідження (зокрема епідеміологічні); оцінка працездатності та моніторинг функції легенів у професіях високого ризику з дією шкідливих виробничих чинників; оцінка стану здоров’я перед фізичним навантаженням, що створює ризик для дихальної системи (наприклад, дайвінг).